Skip to main content

Тиць

I. тиць -а; м. до Тикати (1-6 зн.). Методом тику досліджувати що-л. II. тиць в функц. оповідь. Розм. Позначає швидке, уривчасте дію (по зн. Тикати - тицьнути, ткнути і тикатись - тицьнути, поткнутися). Куля тиць в дерево. Кошеня тиць мордою в молоко. Робочих тиць на іншу роботу. Йому тиць документ до носа.

Енциклопедичний словник. 2009.